Rambler's Top100Rambler's Top100 ElVESTA-top Index'99 Fair.ru Fair of sites Новая Почта. Счетчик
Попередній    Зміст    Наступний    
Олег i Валентин Авраменки. ЗРУЙНОВАНI ЗОРI. Роздiл 23

 

23

Наша зустрiч вiдбулася на тому самому мiсцi, що й попередня. Альв посадовив свiй двомiсний флаєр на порожню стоянку бiля безлюдної алеї, я залiз до салону й сiв у вiльне пасажирське крiсло. Ми привiталися.

— Я з’ясував те, про що ти просив, Стефане, — вiдразу перейшов до справи Шелестов. — Вашi керiвники мали рацiю: ми не винаходили кваркових бомб, а отримали їх вiд людей.

У його голосi менi вчулися дивнi нотки — чи то полегшення вiд того, що все минулося, чи то жаль, що альви виявилися нездатними повторити наше вiдкриття. Найпевнiше, обох цих почуттiв було порiвну.

— Ти сказав „бомби”, — зауважив я. — Це означає, що вам дали вже готову зброю, а не технологiю?

— Чиста правда, — пiдтвердив мiй спiврозмовник. — Три повнiстю змонтованi пристрої з докладною iнструкцiєю щодо їхнього застосування. Один iз них було випробувано в зоряному кластерi IC 4499. Другий нашi вченi намагалися розiбрати, щоб вивчити його конструкцiю. Нас, звичайно, попередили, що цього робити не можна, поставили до вiдома, що в такому разi бомба вибухне, але наш уряд вирiшив ризикнути. У результатi стався термоядерний вибух, ми втратили весь персонал тимчасової дослiдницької бази — кiлька десяткiв висококласних науковцiв та iнженерiв, а також близько двох тисяч технiчних працiвникiв i вiйськових.

— Де це сталося?

— В однiй iзольованiй вiд Галактичної Спiралi системi. Подвiйна зоря без власної назви, лише з каталожним номером. Я не можу продиктувати його по пам’ятi, але в мене все записано. — Альв поплескав по своїй нагруднiй кишенi, проте нiчого звiдти не дiстав. — Доля останньої бомби вам добре вiдома. Варто ще додати, що скинув її на сонце Джейхани флот-надполковник Жорже Перейра Душ Сантуш, тепер уже генерал-капiтан третього рангу, Герой Альвiйської Федерацiї.

— Вiд кого ви отримали запали? Коли це було?

— Чотирнадцять стандартних мiсяцiв тому. Точнiше, двадцять п’ятого липня минулого року. За кiлька днiв до того в систему Бетельгейзе прорвався один iз ваших розвiдникiв i передав зашифроване нашим секретним урядовим кодом повiдомлення. Його текст у мене теж є. — Альв знову ляснув долонею по нагруднiй кишенi. — Там зазначалося, що деякi люди готовi надати альвам таємну допомогу у вiйнi проти габбарiв. Саме так i було сформульовано: „деякi люди”. Якщо ми згоднi, нам пропонували зустрiтися в локальному просторi 371-ї Лiри для передачi зброї. Наше командування вирiшило, що це якась провокацiя, проте направило до призначеного мiсця зустрiчi двi добре оснащенi бригади. Одна з них увiйшла до вказаної системи, а друга розташувалася в дром-зонi сусiдньої зорi, готова будь-якої митi здiйснити перехiд по каналу першого роду. Коли з’явився ваш корабель — вiн iшов без позивних i не мав жодного бортового маркування, — нашi спробували його захопити. У вiдповiдь вiн вiдкрив шквальний вогонь з електромагнiтних гармат i за якихось чверть години знищив майже всю бригаду.

— З електромагнiтних гармат?! — здивувався я. — Але ж вони застосовуються виключно проти катерiв i легких, слабо захищених винищувачiв.

— Тiльки не з тих, якими був озброєний ваш корабель. Вони генерували ЕМI* такої небаченої потужностi, що її не витримував жоден захист. Миттєво виходила з ладу вся бортова електронiка, екiпажi гинули вiд iнтенсивної дiї ультракоротких хвиль, а згодом вибухали реактори. Один людський корабель, i не якийсь там лiнкор чи бойова станцiя, а звичайний легкий крейсер без особливих зусиль знищив цiлу бригаду. Якщо чесно, я не розумiю, чому ви, володiючи такою зброєю, досi не звiльнили Новоросiю й iншi свої планети.


* ЕМI — електромагнiтний iмпульс.


„Я теж не розумiю”, — подумав я, приголомшений почутим, але вголос нiчого не сказав.

— Потiм до системи прибула наша резервна бригада, — вiв далi Шелестов. — Її командувач виявився розсудливим альвом. Ознайомившись з обстановкою, вiн не кинувся в бiй, а вирiшив почати переговори. Вашi попередили, щоб ми не наближалися до них, вивантажили три контейнери, а потiм зникли через канал другого роду. Командир бригади послав слiдом за ними три швидкiснi корвети, щоб дiзнатися, куди вони полетiли. Проте вашому крейсеровi запросто вдалося вiдiрватися вiд стеження. Ну а в тих контейнерах, як ти вже сам здогадався, були ракети з кварковими боєголовками. Тобто зi странглетними запалами.

— Неймовiрно... — пробурмотiв я. — Приголомшливо... Ти маєш докази?

— Усе задокументовано, — вiдповiв альв i, нарештi, дiстав iз кишенi плаский футляр з мiнiатюрним лазерним диском. — Я отримав цю iнформацiю з найнадiйнiших джерел, фактично з перших рук — вiд самого прем’єр-мiнiстра Федерацiї.

— Он як? — Я миттю напружився. — I як же ти пояснив йому свою зацiкавленiсть?

— Дуже просто: я сказав йому правду. Я довго бився головою об стiнку, намагаючись бодай щось дiзнатися про цi бiсовi кварковi бомби, але безрезультатно. Єдине, що менi стало вiдомо: на закритому засiданнi уряду, коли вирiшувалося питання про застосування цiєї зброї проти габбарiв, сам прем’єр виступав категорично проти, але голоси решти членiв Кабiнету i маршалiв з Ради Верховного Командування переважили його думку. Тому я записався до нього на прийом i повiдомив, що зi мною вступив у контакт представник людської розвiдки...

— Та ти геть здурiв! — вигукнув я, ледве стримавши панiчне бажання негайно вискочити з флаєра й кинутись навтiкача. Здоровий глузд пiдказав менi, що коли за Шелестовим стежили, то мене вже нiщо не врятує. От хiба... хiба загадковий захисний пристрiй, вмонтований у браслет мого годинника. — Як ти мiг так вчинити?!

— Довелося ризикнути, — незворушно знизав вiн плечима. — Iнодi чеснiсть — найкраща полiтика. Я довго зважував цей крок i зрештою дiйшов висновку, що прем’єр-мiнiстр має мене зрозумiти. I той справдi зрозумiв. Вiн уже й сам був близький до розумiння ситуацiї, а тi аргументи, якi ти навiв пiд час нашої попередньої розмови, остаточно його переконали. Вiн завжди вважав передачу цих бомб провокацiєю з вашого боку, але ранiше думав, що вона спрямована на загострення бойових дiй мiж нами i габбарами. Так само думали й iншi члени уряду, але не встояли перед спокусою помститися габбарам за Мельмак. А насправдi все виявилися набагато гiрше — якесь таємне угруповання з вашого керiвництва вирiшило пiдштовхнути людство до винищення всiєї нашої раси. Коли до прем’єр-мiнiстра це дiйшло, вiн надав вичерпнi докази того, що ми не винаходили кваркової бомби.

— Або пiдсунув тобi фальшивку, — похмуро зазначив я.

— Виключено. Вiн просто не мав на це часу. Наприкiнцi нашої розмови прем’єр вийшов лише на п’ять хвилин, а повернувшись, дав менi цей диск. Я ручаюся, що докази не сфабрикованi. Ти сам переконаєшся, коли переглянеш усi записи. Там, до речi, є один цiкавий момент, що має допомогти вам у розслiдуваннi. При вивантаженнi останнiй, третiй контейнер застряг в шлюзi, щось там заклинило в автоматицi, i двом членам команди довелося виштовхувати його вручну. Чи то вони недооцiнили нашi технiчнi можливостi, чи то вважали вiдстань до наших кораблiв надто великою, а може, просто втратили пильнiсть, але в будь-якому разi не ввiмкнули поляризацiю на шоломах своїх скафандрiв. А нашi фахiвцi, провiвши комп’ютерну обробку записiв, зумiли реконструювати їхнi обличчя. Хоча, здається, вони перестаралися. Я думаю, що в життi цi люди виглядають набагато старшими. Ось поглянь.

Шелестов всунув диск у зчитувальний пристрiй на панелi керування флаєра, провiв швидкi манiпуляцiї з консоллю, i на невеликому голографiчному екранi з’явилося два знiмки — хлопця й дiвчини.

Я завмер, наче громом прибитий. Я не мiг повiрити власним очам. Не мiг — бо це суперечило логiцi. Бо я знав цих молодих людей, i рiк тому вони нiяк не могли бути в локальному просторi 371-ї Лiри. Адже вони жили тут, на Новоросiї...

З екрана на мене дивилися обличчя Анi Корейко та її друга Сашка Кисельова.

 

Попередній    Зміст    Наступний    
Олег i Валентин Авраменки. ЗРУЙНОВАНI ЗОРI. Роздiл 23


Спасибо партнёрам: