5

Години через двi пiсля нашого старту з Магаваршi, за даними радiоперехоплення, стало ясно, що атака габбарiв остаточно захлинулася. Щоправда, деяким кораблям вдалося прослизнути крiзь перший оборонний заслiн, i вони сховалися в космiчному просторi, але якоїсь серйозної небезпеки не становили — передовi частини п’ятдесятникiв i дваркiв найкоротшим курсом прямували до Магаваршi, маючи перед супротивником фору як мiнiмум години три. Вони цiлком встигали взяти околицi планети пiд свiй контроль i захистити її вiд нападу решток габбарского флоту.

Ми вже наближалися до дром-зони, коли так i сталося: окремi кораблi габбарiв, здебiльшого корвети й бомбардувальники, намагалися прорватися до Магаваршi, але безуспiшно — їх знищували ще на пiдступах до орбiти. Ну а все сорокатисячне населення планети, щоб уникнути неприємностей, ховалося глибоко пiд землею, в Катакомбах, надiйно захищених вiд можливого ядерного удару.

— Отже, за Магаваршу поки що можна не хвилюватися, — пiдсумував Клод Брiсо, який, на велике невдоволення Рашелi, зiгнав її з крiсла спостерiгача й тепер разом iз Анн-Марi аналiзував перехопленi переговори мiж чужинцями. — Але що тут узагалi вiдбувається, якого бiса габбари сунулися сюди?.. Схоже, нашi вимушенi союзники, п’ятдесятники з дварками, самi не знають. Їм наказали — i вони вирушили обороняти систему. Можливо, командуванню флоту щось вiдомо, але воно не квапиться передавати цi вiдомостi в прямий ефiр.

За вiсiм мiльйонiв кiлометрiв вiд найближчого краю дром-зони, коли нас уже ось-ось мали запеленгувати чужинцi, iнтенсивнiсть переговорiв мiж ними рiзко зросла. Корабельнi датчики зареєстрували невеликий сплеск напруженостi континууму.

— Вiдкриваються канали першого роду, — повiдомила Анн-Марi, зосереджено вдивляючись у свiй тактичний дисплей. — Вiдразу кiлька... бiльше десятка...

— Хто? — нервово запитав Поль Карно, що, як i Рашель, сидiв на вiдкидному стiльцi в дальньому кiнцi рубки. — Знову габбари?

— Нi, це... — Обличчя Анн-Марi прояснiло. — Нашi позивнi! Чотири... п’ять ескадр Флоту Барнарда й Сьомий експедицiйний корпус Землi з окремим спецiальним дивiзiоном загороджувальних станцiй. Чужинцi не панiкують, мабуть, вони були готовi до цього... Ага! Вiддано загальний наказ по всiх частинах, дислокованих у дром-зонi: у бiй не вступати, вiдходити до каналу на Суомi... А ось i розпорядження для кораблiв, що охороняють Магаваршу: залишатися на орбiтi до прибуття передових частин нашого флоту, тодi передати їм контроль над навколопланетним простором i негайно залишити систему.

— Здається, небезпека минула, — з полегшенням мовив Клод Брiсо. — Чи... може, й не було нiякої небезпеки? Може, чужинцi самi спровокували атаку, щоб примусити нас ввести сюди вiйська.

— Не думаю, адмiрале, — заперечила Анн-Марi. — Я добре володiю нiмецькою, знаю двi нерейськi мови. Я слухала їхнi перемовини без комп’ютерного перекладу. I п’ятдесятники, i дварки поводилися дуже природно для блефу. Дiється справдi щось серйозне.

— Так чи iнак, — сказав я, — незабаром усе з’ясується. Оператор, вмикайте позивнi. Другий пiлот, швидкiсний прорив у дром-зону скасовується. Починаємо екстрене гальмування.

За пiвхвилини найближчi до нас земнi кораблi почули нашi позивнi, а ще через пiвхвилини ми отримали запит про ситуацiю на Магаваршi й про те, чи всi пасажири перебувають на борту „Зорi Свободи”. Надiславши вiдповiдь, ми добрих двi хвилини згаяли в очiкуваннi, поки нарештi надiйшла радiограма з наказом прямим курсом вирушати до каналу, що сполучався з системою Гамми Iндри, де на нас усе ще чекала бригада супроводу, а звiдти летiти до Терри-Галлiї. Наказ було пiдписано адмiралом флоту Франсуа Мореном, головнокомандувачем ВКС Земної Конфедерацiї, спiвголовою Об’єднаного Комiтету Начальникiв Штабiв Спiвдружностi — найвищого керiвного й координуючого органу всiх збройних сил людства.

— Це справдi серйозно, — промовив Клод Брiсо, ознайомившись iз радiограмою. — Жарти й розiграшi виключенi... Але що ж трапилося, хай йому бiс?

Вiдповiдь на це питання ми отримали лише пiвтори години потому, коли на повному гальмуваннi ввiйшли до дром-зони й наблизилися до флагмана Сьомого експедицiйного корпусу, що рухався нам назустрiч. На той час майже всi кораблi чужинцiв пiдтяглися в район вiдкритого гiперканалу, що вiв до Суомi, i один за одним покидали тутешнiй локальний простiр. Усi п’ять ескадр барнардського флоту попрямували у глиб системи, до Магаваршi, а з’єднання земного експедицiйного корпусу розосередилися довкола каналiв, через якi вони здiйснили перехiд. Загороджувальнi станцiї, погасивши свiй залишковий рух, негайно взялися до закупорювання решти каналiв першого роду й дослiджених — другого.

— Про повне блокування дром-зони не йдеться, — проаналiзував я побачене. — А отже...

— Отже, це ненадовго, — пiдхопив Клод Брiсо. — На тиждень, максимум два. Термiн, цiлком достатнiй для евакуацiї сорока тисяч людей.

На вiдстанi двох свiтлових секунд вiд нас флагман надiслав запит на встановлення аудiовiзуального контакту. Незабаром на екранi мого монiтора зовнiшнього зв’язку виникло зображення темноволосого чоловiка з п’ятьма зiрками на погонах. Це був мiй головнокомандувач, адмiрал флоту Франсуа Морен.

Пiсля офiцiйних вiтань вiн про всяк випадок повторно уточнив, чи присутнi на „Зорi Свободи” Поль Карно i Клод Брiсо. Коли я вiдповiв ствердно, адмiрал сказав:

— Добре, капiтане, зараз я з ними поговорю. Ваше завдання вам зрозумiле?

— Так, сер. Прямувати через Гамму Iндри до Терри-Галлiї.

— Правильно. Спробуйте вкластися в п’ятнадцять—двадцять годин об’єктивного часу. Зможете?

Я подумки прикинув: дев’ятнадцять звичайних стрибкiв по каналах першого роду i один затяжний, iз запущеним на повну потужнiсть резонансним генератором. Запасiв дейтерiю вистачить. Часу, мабуть, також. „Зоря Свободи” — швидкохiдний i високоманеврений крейсер; свого часу я провiв на ньому тридцять два стрибки менш нiж за добу.

— Так, сер, встигну. Проблемно, але встигну.

— Постарайтеся, капiтане. На Террi-Галлiї має вiдбутися позачергове засiдання Ради Спiвдружностi на найвищому рiвнi, а у вас на борту голова федерального уряду Землi... — Його погляд ковзнув трохи вбiк. — А-а, от i ви, докторе Карно. Мої вiтання.

— Здрастуйте, адмiрале, — вiдповiв Поль Карно, який непомiтно пiдiйшов до мене i став поряд iз моїм крiслом. — Ви поясните, що вiдбувається?

— Габбари активiзувалися, пане голово. Втiм, це ще м’яко сказано. Вони нiби збожеволiли — атакували понад два десятки альвiйських планет, а також усi одинадцять людських, що перебувають пiд контролем Четверного Союзу.

— Причини?

— Альви знищили габбарську планету Джейхану у Великiй Магеллановiй Хмарi.

Карно кивнув.

— Я був упевнений, що альви не залишать без вiдповiдi бомбардування Мельмака. Але до чого тут людськi планети?

— Очевидно габбари вирiшили, що тут не обiйшлося без нашої допомоги. Iншi чужинцi, до речi, теж так вважають. Вони не сумнiваються, що їхнi волохатi друзяки вступили з людьми в сепаратну змову й отримали вiд нас зброю величезної руйнiвної сили.

— Господи! Це була глюонна бомба?

— Гiрше, значно гiрше. Альви знищили не лише планету, а всю систему. Вони пiдiрвали зорю. Жовтий карлик спектрального класу G3. Розумiєте?

Краєм ока я побачив, як Клод Брiсо напружився у своєму крiслi, його обличчя мертвотно зблiдло, а губи беззвучно заворушилися.

— О-о чорт! — вичавив iз себе приголомшений Поль Карно. — Невже...

— У цьому немає жодних сумнiвiв, — кивнув адмiрал Морен. — Пiд час атаки альвiйського флоту в локальному просторi Джейхани перебував розвiдувальний корабель дваркiв. Вiн залишив систему безпосередньо перед вибухом, його навiть зачепило нейтринним спалахом. Дварки були такi люб’язнi... вiрнiше, такi наляканi, що передали нам копiї даних зовнiшнього спостереження. Їх аналiз пiдтвердив нашi найгiршi побоювання.

Завжди стриманий i коректний прем’єр-мiнiстр Землi раптом вибухнув потоком лайки, подеколи не зовсiм цензурної. А Клод Брiсо сидiв наче паралiзований, i в його очах крижанiв жах.

— Це зрада, — хрипло промовив вiн. — Або...

— Добре, коли зрада, — розчувши його, похмуро озвався адмiрал Морен. — Це ще пiвбiди. А от якщо „або”... Тодi нам лиха не минути!

Попередній    Зміст    Наступний

Олег i Валентин Авраменки. ЗРУЙНОВАНI ЗОРI. Роздiл 5